«Сойди с чужого поезда: увлекательная история»

Білет не туди
Марко давно мріяв про волю. Про життя, де він сам визначає зупинки, шляхи і тих, хто йтиме поруч. Але дійсність виявилася іною: монотонна робота, відносини без тепла, мрії, заховані глибоко. Щодня він, наче пасажир у чужий потяг, сідав у вагон буденності і рухався туди, куди прямували інші.
Якось, вдивляючись у вікно на розпливчасті пейзажі, Марко подумав: «Мій це шлях?» Відповідь різнула серце. Ні. Не його. Не те існування, не ті цілі, не ті обличчя навколо.
Зупинка. Легене оголошення. Марко вхопив свій потертий рюкзак і зійшов. Серце билося: «Що тепер? Який напрямок?» Проте вперше за багато років він відчув полегшення. Жах лишився у вагоні, а на платформі його зустріли тиша і свіжий вітер нових шансів.
Він ще не знав, куди поверне. Але був певен: кожна нова станція, кожен рух — буде його власним вибором.